Музична казка «Як нотки вчилися співати»

      Жили у казковій країні сім нот, сім сестер. Звали їх – До, Ре , Мі, Фа, Соль, Ля, Сі. Були вони схожі один на одну, всі маленькі, всі кругленькі та  ще й голосисті. А голоси у них були чисті, прозорі, та справді трішки одноманітні. Ось заспіває нотка До і вся пісенька у неї – тільки «до» та «до». А у ноти Ре – тільки «ре» та й «ре».

Як і всі принцеси вони жили в гарному палаці, який побудував їх тато король Скрипковий ключ. Молодша сестричка До – вирішила жити на найнижчому, додатковому, поверсі .

Я буду жити під першим поверхом!- сказала РЕ,- і оселилася під першою лінійкою.

А Мі зайняла перший поверх.

Мені дуже подобається дивитися у вікно – сказала ФА, і оселилася між першим і другим поверхом.

Сестричці Соль сподобався чомусь другий поверх.

Гаразд, між другим і третім поверхом житиму я, – сказала ЛЯ, – мені дуже подобається підніматися сходинками.

А Сі – була найсміливішою дівчинкою, тож і захотіла жити на третьому поверсі.

Жили сестрички кожна на своєму поверсі, співали. А пісенька той не виходила в них. Все одноманітною було.

А давайте заспіваємо всі разом, – запропонувала якось сестричкам нота Ля. – Можливо пісня веселіша буде?

Заспівали ноти хором, та вийшов у них шум. Як вони тільки не намагалися співати, та все марно. Засмутилися сестрички:

Хто ж нас співати навчить?

І раптом чують гарну пісеньку, яка лунала за вікном, дивляться – а на верхівці дерева сидить соловей та співає.

Навчи нас співати. Соловейку!- попросили вони.

Гаразд підспівуйте за мною, та й навчитеся: Тьох-тьох-тьох!- заспівав соловей. За ним і заспівали нотки, але натомість пісні вийшов лише писк такий що й соловей злякався та й полетів.

Зневірилися сестрички, хотіли вже зачиняти віконця, та раптом побачили як  по дорозі йде Жінка співає та й ще руками в такт пісні розмахує.

І ноти закричали:

Постій, зачекай, Жінко, навчи нас співати! Гарна в тебе пісня дуже!

Щоб навчитися співати – треба вам знати як кожна з вас звучить! Знаєте? – Знаємо, знаємо – відповіли сестрички. – Тільки так і співаємо – кожна свій звук.

Тоді запам’ятайте,- каже Жінка,- коли я буду співати, нехай кожна з вас підхвачує в пісні той звук, який вміє співати тільки  вона сама, тоді ви зможете збудувати гарну мелодію

А коли ми будемо разом співати? – запитали сестрички.

Ніколи – відповіла Жінка –  Інакше крім шуму у вас нічого не вийде.

Заспівала Жінка, і заспівали ноти так , як вона їх навчила. Вийшла пісня точнісінько така, як у Жінки. Зраділи сестрички. Тоді навчились вони співати  як співає і вітер, і струмок ,і соловей.

Відтоді нотки-сестрички не сумували. А в їхньому королівстві завжди лунали чудові пісні.