Музична казка «Жили – були нотки»

В одній казковій нотної країні жили-були ноти. У кожної нотки було своє ім’я. Нотки, як і діти, були нотки хлопчики, які дуже любили лазити по драбинках, як і всі хлопчаки на всьому білому світі, а були і нотки дівчинки. Вони, як і всі дівчатка-реготухи, дуже любили наряджатися. Нарядів було багато, і тому їх тато Скрипковий Ключ побудував для них чудовий палац. Для кожної дівчинки була влаштована окрема кімната, але… про це трохи пізніше.

Хлопчиків звали так: ДО, МІ, СОЛЬ і СІ. Зібрались вони якось на прогулянку в парк, а там стояла висока драбина. ДО був наймолодший з усіх братів, і зміг забратися тільки на найнижчу сходинку, що стоїть на землі (додаткову). Він стояв там і радів: «Ось який я спритний!» А хлопці постарше, МІ, СОЛЬ і СІ, вирішили влаштувати змагання: хто ж забереться вище всіх. Найспритнішим виявився СІ, він забрався на третю сходинку. СІЛЬ трохи нижче, на другу, а МИ тільки на першу. «Ура, я виграв,- прокричав СІ,- я вище всіх». ДО не образився на брата, а сказав, що він, стоячи на своїй додаткової сходинці, бачить черв’ячків на землі. МИ теж не засмутився, адже зі своєї першої сходинки він побачив, як мама повертається з роботи. СІЛЬ зі своєї другої сходинки побачив найкращу на світі пташку.

— А що тобі там видно, СІ?

— Мені з третьої сходинки видно хмари і небо!

У цей же самий час, дівчата обирали собі кімнати.

— Я буду жити внизу на першому поверсі!- сказала РЕ,-не люблю драбинки, і оселилася під першою лінійкою.

— Тоді я займу другий поверх, між першою і другою смугами,- сказала ФА,- мені дуже подобається дивитися у вікно на наш чудовий яблуневий сад, а знизу і зверху не розгледіти.

— Ну тоді третій поверх мій,-сказала ЛЯ,-мені дуже подобається підніматися сходинками. І оселилася між другою і третьою лінійками.

Ось так дружно жили-поживали веселі нотки. І досі живуть.

хочете перевірити, тоді вирушайте в казкову нотний бік. А веселі хлопці-нотки будуть чекати вас у своїх будиночках