ПОРАДИ ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ БАТЬКАМ АДЕКВАТНО ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ В УМОВАХ ВІЙНИ

Ситуація 1. Дитина безпорадна

Дитина дошкільного віку не може захистити себе в мирний час, а у стресогенній ситуації під час війни почувається ще більш безпорадною. Тому вона повинна розуміти, що батьки подбають про її безпеку. Для того щоб сигналізувати батькам про свою потребу, дитина може стати незвично тихою або, навпаки, збудженою.

Завдання батьків
Створіть для дитини комфортні умови, можливість поїсти та попити, відпочити, погратися чи помалювати.
Допоможіть перейти від спонтанної гри чи малювання про травмівну подію до заняття, що дасть дитині змогу почуватися ліпше та в безпеці. Наприклад, намалювати для бабусі листівку.
Запевніть дитину, що ви та інші близькі подбаєте про її безпеку.

Приклади дій батьків
Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руку, колихайте, гойдайте на колінах.
Знайдіть спеціальне місце, де дитина може безпечно гратися й перебуватиме під вашим наглядом.
Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці. Якщо дитина, приміром увесь час будує будинки з кубиків і збиває їх «бомбами», запитайте: «Як ти можеш захистити будинки від бомб?». Наймовірніше, дитина побудує подвійні стіни з кубиків і скаже: «Тепер бомби нас не дістануть». Відтак запевніть дитину та поясніть: «Так, це дуже міцна стіна. Ми робимо багато, щоб залишитися в безпеці».
Повертайте уяву дитини туди, де вона була в безпеці та почувалася комфортно: «Намалюй бабусі листівку, а згодом ми їй подаруємо».

Ситуація 2. Дитина усього боїться
Дитина дошкільного віку може почати боятися залишатися на самоті, ходити в туалет, засинати чи бути далеко від батьків у інших ситуаціях. Дитині потрібно вірити, що батьки зможуть захистити її в усіх ситуаціях, а інші дорослі, наприклад, родичі чи близькі знайомі, завжди їм допоможуть.

Завдання батьків
Намагайтеся бути спокійними в присутності дитини, не говоріть їй про свої страхи.
Запевніть дитину, що не залишите її та зможете захистити.
Нагадайте дитині, що є люди, які допомагають сім’ям залишатися в безпеці. Отже, якщо вам знадобиться допомога, ви зможете її отримати.
Переконайте дитину, що повернетеся, якщо вам потрібно кудись піти. Уточніть, коли саме будете вдома й повертайтеся вчасно.
Навчіть дитину ділитися з вами страхами, переживаннями.

Приклади дій батьків
Стежте за собою, коли говорите по телефону або з іншими людьми, щоб дитина не чула, як ви обговорюєте свої страхи.
Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці: «Обстріли нам більше не загрожують і багато людей намагається зробити так, щоб з нами все було гаразд».
Спонукайте не тримати негативні переживання в собі: «Якщо ти злякаєшся, підійди та візьми мене за руку. Тоді я знатиму, що ти хочеш мені щось сказати».

Ситуація 3. Дитина не впевнена, що небезпека минула
Дитина дошкільного віку може почути розмови дорослих або старших дітей, побачити щось по телевізору чи просто уявити, що стресогенна ситуація почалася знову. Дитина вірить, що небезпека близько, навіть якщо воєнні події, про які вона почула, відбуваються далеко.

Завдання батьків
Поясніть ситуацію багато разів простими словами. Якщо потрібно, робіть це щодня.
Переконайтеся, що дитина розуміє слова, які ви використовуєте,
Дізнайтеся, які ще пояснення чи слова дитина чула. Виправте неточності.
Скажіть дитині, що небезпека не поряд із вами, якщо перебуваєте далеко від місця воєнних дій.

Приклади дій батьків
Продовжуйте пояснювати дитині, що небезпека минула.
Намалюйте або покажіть на карті, наскільки далеко перебуваєте від місця, де відбуваються воєнні події: «Поглянь:небезпечно ось тут, а ми з тобою зараз тут – у безпечному місці».

Ситуація 4. Поведінка дитини регресує
Дитина повертається до поведінки, яка властива дітям раннього віку:смокче великий палець, страждає від енурезу, говорить звуками або складами, хоче сидіти в мами/ тата на руках.

Завдання батьків
Не звертайте надмірну увагу на таку поведінку дитини й зберігайте спокій. Дитина може демонструвати регресивну поведінку тривалий час після війни.

Приклади дій батьків
Якщо дитина страждає від енурезу, переодягніть її і змініть постільну білизну. Не коментуйте те, що сталося, й не дозволяйте нікому соромити чи критикувати дитину.

Якщо дитина просить її погодувати, вдягти чи роздягнути – виконайте її прохання.